Через 60 років: ЦРУ визнало свою роль в перевороті в Ірані

Сьогодні світ дізнався про подробиці таємної операції, проведеної розвідками Британії і США 60 років тому. ЦРУ розсекретило документи про свою участь в іранському держперевороті 1953 роки. Центральному разведуправлению тоді було всього 6 років – дитячий вік. І операція в Ірані стала своєрідною обкаткою технології зміни режимів, неугодних Вашингтону.

Строго кажучи, уперше участь американців в змові ще в 1963 році визнав директор ЦРУ Аллен Даллес в книзі Мистецтво розвідки. У 1976-му це ж підтвердила комісія Сенату США, а три роки тому вже президент Обама, виступаючи в Каїрі, визнав, що переворот в Ірані здійснили агенти ЦРУ. Але уперше саме Центральне розвідувальне управління не лише підтвердило свою участь, але і розсекретило раніше закриті документи.

До початку 50-х років Іран не грав особливої ролі не то що у світовій, а навіть в локальній політиці. Британський вплив на Іран був величезним. Усі доходи від нафтовидобутку, а Іран тоді був четвертим у світі виробником нафти, діставалися спільній англо-іранській нафтовій компанії, нині це British Petroleum, а фактично – англійцям. А в оточенні іранського шаху було стільки британських і американських радників, що країну навряд чи можна було вважати незалежною.

У 1951 році на хвилі народних виступів до влади в Ірані прийшов глава Національного фронту, відомий і багатий політик 70-річний Мохамед Мосаддик. Ставши прем’єром країни, він підписав закон про націоналізацію нафтових родовищ, вислав з країни усіх британських радників, потім розірвав з Лондоном дипвідносини, а в 1953 році вигнав з Тегерана шаха Мохамеда Резу Пехлеві.

У відповідь ЦРУ і британська MI6 почали готувати операції по скиданню Мосаддика. Від американців операцію курирував глава резидентури на Близькому Сході Кермит Рузвельт, онук колишнього президента США Теодора Рузвельта. А безпосередньо керував змовою генерал Норман Шварцкопф, знавець Ірану, в сорокові що створив іранську жандармерію. На підготовку заколоту тільки ЦРУ витратило 19 мільйонів доларів. Провідну роль в перевороті відвели іранським военним-монархистам на чолі з генералом Фазлоллой Захеди.

19 серпня 1953 року велика група таємних агентів ЦРУ під виглядом обурених громадян влаштувала марш до центру Тегерана. Процесія швидко обростала новими учасниками. У тому числі і членами банд, яким агенти ЦРУ заздалегідь заплатили за участь в погромах. Одного з лідерів банд Шабана Джафари по кличці Шабан Безголовий випадково того дня зафіксував фотограф під час зіткнень. По умовному сигналу почалися погроми, до демонстрації приєдналися військові частини, що підтримували шаха. Потім військові, нібито виконуючі волю народу, захопили радіо, урядові будівлі, заарештували прем’єра Мосаддика, його три роки тримали у в’язниці, а потім він до самої смерті жив під домашнім арештом у своєму маєтку під Тегераном.

У Іран повернувся прозахідний шах Реза Пехлеві, нафтова галузь знову перейшла під контроль США і Британії, американські фахівці допомогли створити шаху таємну поліцію САВАК, яку західні журналісти прозвали іранським гестапо. І ось усі ці реформи привели у результаті до того, що в 1979 році багато в чому маріонеткового шаха повалили ультрарелигиозние лідери-аятоли, що вирішили вісті Іран по своєму, особливому, шляхи. Так що той антизахідний Іран, який ми знаємо сьогодні, цей прямий наслідок того самого путчу 60 – літній давності.

Це, до речі, пояснює, чому США так ненавидять Ісламську республіку Іран. Уявіть, що ви володіли колись чимось, а потім втратили, – пояснює історик і політолог Микола Стариков.

Але в історії тегеранського путчу важливо ще і те, що це був перший вдалий досвід ЦРУ по скидання неугодних Вашингтону урядів. По тому ж лекалу – нібито народні маси на вулицях вимагають відставки ненависного лідера – проводилися десятки переворотів. У цьому сенсі кольорові революції в Сербії і на території колишнього СРСР – свого роду онуки іранського перевороту. А як показують приклади Єгипту і Сирії, зміна неугодних режимів на Сході призводить до того, що до влади приходять релігійні радикали.

This entry was posted in Війна і мир. Bookmark the permalink.

Comments are closed.